Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 910/6825/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 25.06.2014 Київського апеляційного господарського суду 17.09.2014у справі Господарського суду№ 910/6825/14 міста Києваза позовомКомунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києвадо Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан"прозобов'язання вчинити дії у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Чехоєва Н.М.;- відповідача Дроботенко Ю.О.;

ВСТАНОВИВ:

14.04.2014 Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" про зобов'язання здійснити безкоштовну заміну не діючих талонів на талони, які дійсні для використання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 у справі № 910/6825/14 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 (колегія суддів у складі: Самсін Р.І. - головуючий суддя, судді Гончаров С.А., Скрипка І.М.), зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" здійснити безкоштовну заміну не діючих талонів Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва на талони, які дійсні для використання.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 910/6825/14, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснити безкоштовну заміну не діючих талонів на талони, які дійсні для використання.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку.

Тобто, позивач повинен довести, що відповідач має обов'язок (який встановлений договором або законом) виконати визначені у позові зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно з ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були укладені договір поставки нафтопродуктів № 18/11-34 від 16.10.2013 та договір № 5/12 про закупівлю продуктів паливо рідинне від 06.12.2013.

Обґрунтовуючи підстави позову, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району міста Києва посилається на те, що відповідачем йому передано, відповідно до видаткової накладної № Рн131218/001 від 18.12.2013, талони, номіналом 10 л та кількістю 660 літрів на суму 50 550, 00 грн.; згідно із п. 5.4 договору № 5/12 від 06.12.2013, зокрема, у випадку спливу строку дії талонів, учасник здійснює їх безкоштовну заміну, тільки за письмовою вимогою замовника; позивач листом № 116 від 18.02.2014 просив здійснити заміну зазначених талонів, що відповідачем зроблено не було.

При цьому, як у відзиві на позовну заяву (а. с. 65-66), так і в апеляційній скарзі (а. с. 95-98) відповідач звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що позивач обґрунтовуючи обов'язок відповідача здійснити заміну талонів посилається на п. 5.4 договору № 5/12 від 06.12.2013, при цьому як доказ отримання від відповідача наведених талонів додає до позовної заяви видаткову накладну № Рн131218/001 від 18.12.2013 та податкову накладну від 18.12.2013, в яких зазначено товар бензин А-92 (а не талони), та підстава отримання цього товару - договір № 18/11-34 від 16.10.2013. Крім того, відповідач звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що позивачем не надано доказів того, що саме відповідачем йому передано талони, які додано до позовної заяви, та які просить замінити позивач.

Водночас, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, не навели нормативно-правового обґрунтування відхилення наведених доводів відповідача.

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та правовим дослідженням те, що п. 5.4 договору № 5/12 від 06.12.2013 стророни погодили те, що у випадку спливу строку дії талонів, учасник здійснює їх безкоштовну заміну, в той час як позивач листом від 18.02.2014 просив здійснити заміну талонів, строк дії яких до 26.03.2014.

Дослідження вказаних питань має важливе значення для правильного вирішення спору між сторонами у даній справі, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення, оскільки впливає на наявність або відсутність у відповідача обов'язку виконати визначене у позові зобов'язання.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене слід вважати неправильним застосуванням приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити й перевірити належними доказами зазначені в цій постанові обставини, дати доводам сторін належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 у справі № 910/6825/14.

Справу № 910/6825/14 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ